Спека зростає, та ще буде триматися доволі довго, зміі майже впали у "літню сплячку", та залишили після себе назовні тількі виповзки. В небі панує розпечене африканське повітря, температура навіть зранку не падає низче +20С а вдень у затінку досягає +37С, трава жухне, спів цикад та різних прямокрилих заполоняє степ, у ярах ховаются косулі, у норах- лиси та барсуки..
Ось десь такім є степ всередені літа, і десь така атмосфера сопроводжувала мандрівку , котру ми здійснили!
Треба сказати, що зі змій на йей раз ми бачили.. лише мідянку, що взагалі доволі дивно, можно зробити висновок що окрім мідянок зараз ніхто взагалі не повзає, навіть агіліси не дуже часто зустрічаются там, де іх зазвичай купа. Окрім плазунів зустріли двох косуль біля майже висохшого струмка, декілька жижих птахів, різноманітних богомолів, у тому числі і личинку полістикі, рідібунд та іх пуголовок, та доволі велику болотяну черепаху, котра чомусь вирішила стати трішкі наземною, та повзала по землі.
Ще ця мандрівка була з ночівлею у степу, котра пройшла доволі цікаво і дивовижно в оточенні курганів та орави різноманітних цвіркунів, котрі перестали співати хіба що наприкінці ночі
З ранку покі нас на зворотньому шляху супроводжували хмарки, що затуляли життєдайне "репті-гло", було доволі гарно, але коли зірка почала сяяти в усій красі- от тоді стало весело, але ми вже були майже наприкінці маршруту
