Через ту дірочку, мабуть, молоко випили перед розпилом.
Про реінтродукцію я й не казав - це дійсно дуже складно і, нажаль, одного бажання терраріумістів не достатньо. Тому я говорив про збереження виду у колекціях. То може він і досидить, поки людство набереться розуму та
вимре почне любити те, що їй подарувала природа.
По тому прикладу з мідянкою. Це дуже добре, коли все настільки організовано. Але щоб отримати ліцензію на утримання з обовязковим розмноженням треба мати не абиякий досвід в терраріумістиці. Нажаль, найчастіше людина практикується на "легких та екзотичних" видах, переходячи з часом на "складні екзотичні". А коли тераріуміст вже тримає у себе зелених пітонів, йому вже не цікаво "опускатися" до таких "сірих вітчизняних" змій, як мідянка. Але, якбі його одразу заінтересувати, можливо, мідянка стане любовю всього його життя, як у декого з нас (не будемо штрикати пальцями).
Щодо вільного місця, той же Рафаел мені розповідал, що в нього над ліжком колись стояв скляний терраріум з двометровою коброю.